Загублені сенси, втрачені мрії…
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
Загублені сенси, втрачені мрії…
Напевно, щось в тому є….
Усі – складові надреальної міри,
Котра затискає у рамки «моє»….
Нав’язливі кроки, вицвілі будні
Сплітаються плавно в відрізки життя
Хтось скиглить постійно: «Не буду. Марудне.
Яке там зростання ще власного «я»?
А інший всміхнеться й промовить:
«Так треба. Ну що ж, не збулося, то спробую ще
Здавалося б, просто утрачені мрії,
А кожен, як завжди, засвоїть своє
Харків, 16.11.2014
