Пригоди
На білому світі багато пригод,
В які потрапляє щоденно народ,
Пригода пригоді велика різниця.
Ішов по бульвару веселий п’яниця,
Горлав про жінок сороміцьких пісень,
Народ посміхався, був лагідний день,
Веселому стрівся похмурий дядило
І мовчки вліпив кулаком йому в рило
Та гаркнув – та годі пісні ці горлать,
Потрібно і сорому трохи ще мать.
Приїхали якось мисливці у ліс
І кожен з собою горілку привіз,
За успіх спочатку по чарці хильнули,
Рушниці свої зарядить не забули
І в засідці стали на вепра чекать,
Скрізь тихо, загоничі тільки шумлять,
Мисливець пішов уперед, щоб відлити,
На шум цей хтось стрельнув, щоб вепра убити,
Та чують мисливці хтось там закричав,
Куди ж ти стріляєш, ти в мене попав.
В квартирі жила в самотині стара,
Ходила до неї медична сестра,
То ліки дістане, то зробить уколи,
Грошей за усе це не брала ніколи,
Та й де б їх старенька взяла,
Бо пенсія в неї занадто мала,
Тож цій медсестрі, наче рідній дитині,
Стара відписала квартиру і нині
Вона достроково уже у раю
За добру, довірливу душу свою.
На білому світі багато пригод,
В які потрапляє щоденно народ,
П’яницям частіше щастить на пригоди,
Довірливі також такої породи,
Додержуйся правила скрізь і завжди:
Спочатку подумай, а потім роби.
м. Київ, 15.02-18.02.08.
