22.11.2014 14:40

для всіх

240

2 | 2

 © Андрій Гагін

Буквосвіт

з рубрики / циклу «Нуртовище думок»

Розсипані полем життя-сторінок

Ми літери в книзі написані кимось.

Потрапити в слово, у часу вінок

Великі, маленькі, підкреслені мчимось.

Як двоє то "ми", стає більше "вони", 

Таємне лиш "я" неподільне ніколи.

Без речення, книги не маєм ціни -

У єдності значення, наша основа.

У книзі цій букви важливі усі -

Втрачаємо сенс від загублених в слові.

І образи, зміст у словесній красі, 

Здається, ми створимо нові і нові.

Бувають сторінки гіркі та сумні -

І їх прочитавши, не можна забути.

Їх важко читати буває в пітьмі, 

Не все, що прочитане є осягнутим.

Ми книга, що сплетена з долей, думок, 

З якої не вибереш щось на цитату.

Як пройдене вже не повернеш на крок, 

Не можна по іншому все написати.

Селекція, 21.09.2014