24.11.2014 16:52
для всіх
272
    
  1 | 1  
 © Світлана Холодна

Колись, тепер...

з рубрики / циклу «Війна»

Почорніли квіти, котиться сльоза

опустились віти, небо нависа, 

Відлетіли птахи у незнану даль, 

Україна в мороці…на Душі печаль...

Ту годину тиху, вже і не згадати, 

коли` чорнобривці квітли коло хати, 

жайворонки дзвінко в небі щебетали, 

ми жили без страху, про війну не знали.

Я дивлюсь як стрімко синочок зросліє, 

а душа думками страшни`ми шаліє, 

Всі вони про поле, що вогнем палає, 

де була пшениця- чорнота зіяє...

Душу України, вперто нищать там...

там наші Герої віддають життя.

Та надіє жевріє у людських серцях, 

навіть через морок, навіть через страх, 

Віра в Душах наших, не вмира- зростає, 

Бог нас не забуде, нас він пам`ятає!

Не буває нічки без кінця і краю, 

навіть після мороку- сонце в небі сяє.

Найчорніша нічка під світанок буде, 

сонячне проміння розіллється всюди.

І крізь сірі хмари, промінець проб`ється, 

він у кожнім домі в шибку засміється.

Висипле малеча, повесні із дому, 

закружля країну в хороводі тому.

В небі защебечуть ластівок паради…..

ми забудем слово- те страшнюче «гради», 

Ми забудем слово, те страшне війна...

все це буде потім, зараз же ж зима…

Світлана Холодна цікавиться

  • Світлана ХолоднаМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.11.2014 07:34  Олег Буць => © 

Ризикуючи теж отримати копнячка від чарівного усміхненого смайлика, наважуся критикнути:
Слово «коли» Ви 5 раз поставили в такі місця, що воно просить його читати «кОли». Якщо вірш виконується автором вголос, ніхто і уваги не зверне на таку дрібницю, виконавець просто читає вірш, як прозу, вставляючи це слово з потрібним йому наголосом «колИ».
А коли хтось читає про себе очима, то він плутається в наголосах)))
Та сама історія із словом «стрАшними».
Ну і вже не дуже суттєве. Мені самому роблять зауваження вимогливі критики (не тут))!) Кажуть, слово «буде» з наголосом на «у» - то русизм. Українською – «будЕ». Але – «бУти». Критикам – вірю, русизми, вони такі, що лишень з нашим словом «пиво» зробили! Уявляєте, «пІво» кажуть! Убив би!
Так що Ви вже самі дивіться, як Вам з наголосами обходитись.
І бУдьте здорові!

 24.11.2014 22:23  Тетяна Белімова => © 

Світланко, читаю і ніби бачу, як ти виступаєш)) Така щира і відверта мова!
Мені твій твір за ритмічним малюнком розпадається на два. Є такий жанровий різновид - диптих, коли два уривки одного віршованого тексту розвивають одну тему.
Подивися, зі слів "Колись про війну ми лише читали в затертих книжках чи журналах старих" - ніби інший ритм.

 24.11.2014 22:03  Панін Олександр Мико... => © 

Молімося.
(палач - по українські - кат.)