Нахмарилося так, що загубив усе
Поміж краплин дрібних, в полоні у небес.
Затягує, несе, як полотно рябе
Ці хмари, мряка, дощ незмірно-сірий весь.
Згадалася лиш мить інакша й відчуття…
Зустрівши погляд твій, ти мій спіймала враз.
І світ уже не той, і небо, і життя,
Чи був тоді цей дощ, дощем пустих терас.
Катеринопіль,
