Не поспішай!
Знаєш, іноді мені так хочеться підійти до тебе, відчути твій погляд на своїй потилиці. Тоді я буду літати над хмарами, майже як Карлсон. А ти? Може, теж полетиш, але тільки тоді, коли тобі заманеться підійти до мене й поцілувати.
Віриш, я вже не сплю другу ніч. Ти все снишся й снишся. А коли ти снишся, то я починаю говорити. Надто гучно. Цікаво, що ж там у мене виходить? А сьогодні під ранок не витримала, очі самі собою заплющилися. Кажуть, що якщо людина сниться з понеділка на вівторок, то вона тебе поважає. Таке твоє ставлення надихає.
Чуєш, а ти ніколи не відчував мою присутність? Я часто стою за тобою в чергах, іду по коридору. Може, колись і здогадаєшся, що я десь поряд. Десь, але поряд.
Гей, постривай! Зачекай! От ти знову кудись поспішаєш, а я ж іще не встигла сьогодні сфотографувати твою посмішку. Щодень вона змінюється, але в ній затаєна ніжність. Для кого вона? Для мене?.. Ой.
Стривай, не поспішай!
