БЕШКЕТУЄ СПОЛУЧНИК

Несподівано для самого себе Сполучник І завередував: він помітив, що літери абетки, складаючись у слова та речення, часто ним нехтують, кажуть йому, що достатньо «і» тільки як літери у словах…

-Чого захотіла?.. Бути ще й Сполучником! Хто ти така? – накинулась Ї. – Але ж я не пруся у сполучники!..

- Я такий же важливий як той же Іменник, Прикметник, Дієслово, Числівник та інші подібні товариші, - переконував абетківців Сполучник І. – Тим паче, що я – єднальний, я нікому не бажаю лиха, тільки єднаю. От, скажімо, ви читали як поет написав: «Сонечко встає і шумить трава…». Відчули як зі мною речення милозвучним стає?! А без мене як би було – «встає, шумить…»?! Просто таки, якась армійська чеканка ходи!

- Хитрий! Що ти жалість у нас викликаєш?. – не заспокоювалась Ї. – Пусти свиню за стіл так вона і ногами на стіл!

- Овва! Це хто «свиня»?! Я – свиня?! І що ти маєш на увазі? – розгубився Сполучник І.

- А те, що, крім тебе, почнуть свої права захищати твої друзі – сполучники протиставні, розділові, порівняльні, пояснювальні та інші. Вашої братії так багато, що просто несила жити на світі, - долучились до суперечки два слова: ЗА і ТЕ.

- І чим же мої друзі вам не догодили?

- А ти не знаєш чим? Навіщо просиш Пробіла, щоб той тікав зі свого місця що належить йому між ЗА ТЕ. Пробіл радий старатися, бо ти йому хабара даєш. А тих – ЗА ТЕ – мов магнітом притягує, і вмить народжується твій друг, Сполучник ЗАТЕ.

- Як на мене, в усьому винен хитрий Пробіл і всі його друзі, пробіли, та діти, пробільники, - поскаржились інші два слова: слова ЯК і БИ. – Ось ми обмірковували: ЯК БИ разом обговорити текст догани одному зі Сполучників. Так Пробіл те почув, мов шпигун якийсь, і – шусть! – одразу вискочив з-поміж ЯК БИ. Та ще й почав дражнитися: ЯКБИ… ЯКБИ… ЯКБИ ж то!.. І виходить у реченні зовсім інший смисл.

До цієї розмови уважно прислухалися літери Ж, які стояли у дуже привілейованому стані в реченнях «Ми відвідали те ж видавництво, що й ви» і «Книги показуватиме ТА Ж сама художниця». Сполучники ТЕЖ і ТАЖ образились, вирішили, що це їх розірвали, як кажуть по живому, почали звинувачувати Пробіл у тому, що він не послідовний: коли хоче вискакує між словами і літерами, даючи змогу з’єднатися, а коли, навпаки, вперто стоїть у сполучниках…

- Ні, - заперечив Пробіл. – У згаданих реченнях не ви господарі, шановні сполучники ТЕЖ і ТАЖ, а ваші однозвучні слова ТЕ Ж і ТА Ж. Хоча… Хоча ви ТЕЖ маєте право на хорошу поведінку.