Павук і ми
Під стелею в кімнаті у кутку
Вдалося оселитись павуку,
Розвісив павутиння для мушви,
Ловити щоб для власної жратви.
Але павук, напевно, і не знав,
Ніхто з мушви сюди не залітав,
Отож даремно він приліз сюди
Й не оминути тут йому біди.
Таке трапляється і між людьми,
Зловити птицю щастя хочем ми,
Але чи там ми ловимо її,
Невдача й ллємо сльози ми свої.
м. Київ, 05.12.14.
