Сирість
Рване небо
мокрою шматою
упіймало мій сум
сирість
щілини знаходить у потаємних думках
марить єство спеленати отим
заяложеним небом
і тиша
гнітюча
гонить крізь морок
сховатись у натовп базарної лайки
сходивши прилюдно до вітру
порушивши норми моралі
опустивши пороги мізерної гідності
до вітру
рятунок
це як голос архангела
будьмо
до вітру
брате рятуй
бо зотлію
брудний
у ненависті й злобі
давай просинайся
порвемо на клапті пелена прийдешнього дня
провітримо плісень думок
і простір
сотворить наругу над світом спустошення
гей перекупки
вітер піймаєте
за душу спотворену
зате власну
не продану
їй Богу куплю