14.12.2014 14:22

для всіх

271

10 | 10

 © Тетяна Чорновіл

Ніч ціпить страхом...

з рубрики / циклу «ГУМОР»

Нудна зима, мов злодія провина, 

Бездумно зирить в шибку хазяїв, 

А місяця у небі – половина!

Клянуся! Це не я його над’їв.

Ніч ціпить страхом… Тіні волохаті

Плазують пацюками по стіні.

Передчуттями тьма загусла в хаті, 

І сон пропав, бо треба йти мені!

Покаятись я міг би необачно, 

Та зиск який, скажіть, у каятті?

На кухні мрія трепетно і смачно

Котлетою пахтить в сковороді.

Під зблиск очей ступаю тихо-тихо…

Вже й мерехтить у тьмі сковорода.

На стіл стрибок! Зажди, котяча втіхо, 

Зіпхнути кришку зможу… Не біда.

Нема котлети!!! Щось страшне й знаменне

Втаїла ніч в негаданий сюрприз.

Який злодюга мрію зжер без мене?!

Це, мабуть, той, хто й місяця надгриз…