19.12.2014 11:26
Без обмежень
643 views
Rating 5 | 16 users
 © Ганна Коназюк

Варвара

Одній маленькій дівчинці...

Грудень багатий святами... Ось і Катерини, і Андрія минули, завтра — преподобного Сави, післязавтра — святого Миколая!.. А сьогодні... Сьогодні — сімнадцяте грудня, день Варвари Великомучениці, або в народі Варвари...

Маленька Варя заглядала у вікно і щось вимальовувала тоненьким пальчиком на склі — чи то квіточки, чи то сніжиночки. Вона вже кілька хвилин уважно вдивлялася у вранішні вогники машин, що пробивалися крізь туман, приглядалася до блискучого темного асфальту дороги, а потім переводила погляд в небо...

- Ну коли? Коли врешті випаде білий пухнатий сніг? І щоб одразу багато-багато! - Тихенько промовляла сама до себе дівчинка. Вона так сподівалася, що на її День народження увесь двір укриється білою ковдрою снігу і вона зможе покататися на санчатах, виліпити сніговика, а натомість — туман, сирість, мряка...

- Варю, донечко! Йди снідати, бо запізнишся в садочок. - Почувся голос мами...

Дівчинка хутко пішла снідати. Ласуючи млинцями з повидлом, та запиваючи їх солодким какао, вона мріяла про подарунок, який отримає сьогодні вечором від бабусі і дідуся... Можливо, це буде кошеня?.. Бо мама з татом подарували ляльку — красиву таку, у блакитній сукні і червоних чобітках, та з чепурним капелюшком на маленькій голівці. Лялька їй дуже сподобалася, але ж Варвара так мріяла про кошеня... Тато каже, що кіт — це не іграшка, а жива істота, яка потребує уваги та піклування. Але ж вона чудово це розуміє і готова піклуватися про пухнатого друга!..

В садочку Варя почувалася головною, бо стільки вітань та віршиків на свою адресу не чула ще ніколи! Тому день багатий приємностями минув швидко, як зазвичай це буває.

Вечором іменинниця одягнула своє найгарніше платтячко і прикрасила темне волосся маленькою діадемкою — справжня принцеса!.. Мама носила всілякі смаколики на святковий стіл, коли у двері постукали. Дівчинка з легким хвилюванням і піднесеним настроєм побігла зустрічати гостей.

- А чи тут проживає найчарівніша дівчинка у світі, в котрої сьогодні День народження і святі іменини?.. - Це були бабуся і дідусь. Дідусь тримав горщечок з рожевими хризантемами, а бабуся — паперовий пакуночок, який мовчав... Тобто, там був не кіт, а щось інше... У маленької Варі сердечко ніби скотилося до п`ят і навіть затремтіли губенята — так захотілося заплакати від розчарування, але вона стрималася, бо не хотіла здаватися невдячною.

- Це мій подарунок? Що це? - Запитала дівчинка.

- Зараз все побачиш, лялечко! - Лагідно мовила бабця.

Розташувавшись у залі на затишному дивані, Варвара розмотала паперовий пакунок. В середині вона знайшла яскраву листівку-привітання з побажаннями, а далі побачила дерев`яну рамку — це були п`яльця, також там знаходилась біла тканина, набір голок і кольорові нитки...

- Твоя покровителька свята Варвара славилася вмінням гарно вишивати. В народі кажуть, що вона вишила ризи самому Ісусу Христу. Гадаю, ти здібна до рукоділля. Всякий раз, коли братимешся за вишивання, потрібно перехреститися і пошепки промовити: “Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і мене навчила”. - Сказала бабуся і погладила внучку по голівці.

- Але ж я не вмію... - Боязко відповіла Варя.

- Нічого!.. Не святі горщики ліплять... Навчишся, а я тобі допоможу в цьому.

Свято відбулося в затишному сімейному колі. Як же Варюся любить такі вечори, коли рідні поряд, у всіх на обличчі радість, дорослі співають пісні, а діти підспівують... Іменинний торт був казковим! І задмухуючи на ньому свічечки, дівчинка загадала своє дитяче бажання. Вірніше, два бажання... І тому трішки хвилювалася, чи вони здійсняться, бо ж не впевнена, що можна одразу два...

На другий день Варвара не хотіла підійматися з ліжка. Якби це була субота чи неділя, то звичайно, вона схопилася б раніше за всіх, але ж сьогодні лише четвер і потрібно йти у садочок.

- Варюсю, донечко, швиденько підіймайся — за вікном тебе чекає сюрприз!.. - Загадково мовила мама.

Варя хутко зістрибнула з ліжка і, забувши вступити у капчики, підбігла до вікна. Дивина! Все, куди лише здатне сягнути людське око, було вкрите снігом, ніби змащене густими вершками...

- Це просто казка! Мамо! Як то так — вчора туман, а сьогодні сніжок?.. - Радісно запитала дівчинка, відмітивши подумки, що перше бажання здійснилося.

- Так буває! Сьогодні преподобного Сави. В Україні, зазвичай, у цей день випадає багато снігу. - Відповіла мама.

По дорозі в садочок, Варвара помітила, що дорослі перехожі не такі похмурі, як завжди зранку. Можливо, їм теж здається, що вони потрапили в казку і засніжені дерева — це зачаровані ворота в замок, де господарює добрий чаклун?.. Дівчинка хотіла спробувати на смак "чарівного" снігу, але суворий погляд мами не дозволив їй це зробити.

Дні зараз дуже короткі. Вихователька в садочку розповідала, що лише з двадцять другого грудня (на Ганни) день почне ставати довшим. Тому вечір здавався глухою, темною нічкою.

У Варі страшенно крутило в носі. Вона не могла ні про що інше думати окрім “миколайчиків” - смачнючого печива, що мама випікала в кухні і аромат якого заполонив усю квартиру. Завтра Миколая!.. Цей рік вона буде хитрішою і поставить печиво та блюдце з молоком біля свого ліжка — розмірковувала дівчинка — може якраз пощастить побачити Миколая. Так вона і зробила.

Варвара довго вовтузилась в ліжку — ніяк не могла заснути, бо ж чекала на Миколая, який усе ніяк не поспішав до неї. Може він їй різочку принесе? - І ця думка дівчинку налякала... - Але ж ні! Вона слухняна, а дідусь — справедливий.

Чи це ще була ніч, чи вже досвіток — зрозуміти важко, бо однаково темно... Варварі здалося, що вона не спала, а пильно вартувала посудину з молоком. І, звичайно ж, отримала відповідний результат — вона почула як Миколай жадібно пив молоко, мабуть зголоднів... Дівчинка боялася розплющити очі, щоб не налякати святого дідуся. Аж раптом вона почула те, чого ніяк не очікувала почути:

- Няв. Няв-няв. - Тоненьке і жалібне нявчання...

Маленький руденький котик, задерши білу від молока мордочку, позирав на Варю.

- Друге здійснилося!.. - Радісно пискнула дівчинка і взяла на руки м`якенький клубочок. Щастю не було меж!

Варвара чула як за дверима вовтузилась її сімейка — таке враження, що вони підслуховують... Зараз вона їх подивує! Адже ніхто не знає, який подарунок приніс їй святий Миколай! Такий бажаний, такий омріяний!..

- Ех, дорослі-дорослі! Час вже зрозуміти, що дива відбуваються, казка існує! Моє кошеня цьому доказ! - Голосно, по-дорослому, розмірковувала щаслива Варя...



Київ 17.12.2014




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.03.2017 14:34  Надія => © 

Дякую за чудове, світле оповідання. Успіхів Вам та наснаги!  

 21.12.2015 09:43  Тетяна Ільніцька => © 

Анічка! Величезне дякуюююююююююююююююююю!

Варюся слухала з великим задоволенням і підтрвердила, що все саме так і було! 

 20.12.2015 02:08  Панін Олександр Мико... => © 

Ще раз - надзвичавйно чудове оповідання, поздоровляю з прем`єрою радіопьєси, бажаю здоров`я і щастя. 

 18.12.2015 21:21  © ... => Ольга Шнуренко 

Щиро дякую Вам, пані Ольго, за не менш затишний і теплий відгук!!! приємно!)) 

 18.12.2015 20:16  Ольга Шнуренко => © 

Дуже гарне оповідання - таке затишне, тепле і ніжне, як маленьке кошеня, про яке мріяла Варя... Мрії здійснюються!

 21.12.2014 18:15  © ... => Лана 

Дякую, Світланочко! Так приємно!))) 

 21.12.2014 17:32  Лана => © 

Ганно, ну просто не знаю що й сказати.... З такою приємністю читаю тебе. Так мило ти про Варю... Ну дуже. Про дива... Твої твори зігрівають мою душу. Так світло на серці. Дякую! 

 20.12.2014 11:43  © ... => Деркач Олександр 

Дякую!!!)) 

 20.12.2014 09:31  Деркач Олександр => © 

Чудово) 

 20.12.2014 00:22  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Повністю згодна!)) Головне, якщо хтось захоче зробити такий подарунок - заздалегіть погодити його...))))
Дякую, Олександре Миколайовичу!) 

 20.12.2014 00:14  Панін Олександр Мико... => © 

Так, цуценята та кошенята, то справді найкращий подарунок! 

 18.12.2014 18:13  © ... => Георгій Грищенко 

Мені дуже приємно читати від Вас, пане Георгію, схвальний відгук! У дитинстві, коли мене хвалили, то здавалося, що я на кілька сантиметрів підростала))) от зараз те ж саме відчуття!!!)))) 

 18.12.2014 12:33  Георгій Грищенко => © 

Чудово написано. Чутливо до неймовірності. Ганнуся молодець. 

 18.12.2014 09:15  © ... => Тетяна Ільніцька 

Тобі дякую за приємні слова!!!)))

Варюся надихає і заслуговує на написання про неї казочок та оповідань! Бо ж дуже миле дівчатко!!!)))

Нехай росте велика-велика, здорова-здорова, щаслива-щаслива!!!))

 18.12.2014 08:54  Тетяна Ільніцька => © 

Ой))) Нема слів! Оповідання про Варюсю! І все казкарка тьотя Аня знає)))))) І які іграшки любить Варюся, і про що мріє на день народження (одна маленька підказочка - Варюся у нас про песика мріє і всіх сусідських уже добряче примучила, бо ж лізе їх обіймати і цілувати(((( і таке буває))))
Гарний, світлий твір! Можна відразу до Читанки вкладати!
ДЯКУЮ!!! 

 17.12.2014 15:32  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дуже вдячна Вам!!!))) 

 17.12.2014 15:30  Тетяна Чорновіл => © 

Як гарно, коли бажання здійснюються!))
Хоч на Свято Миколая! ))
Чудове оповідання! )) 

Публікації автора Ганна Коназюк

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше

Сторінка: 1 з 2 | Знайдено: 7
Автор: ГАННА КОНАЗЮК
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Зимові історії зі смаком гарячого шоколаду і свіжого цитрусу;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;