Про вишиванку

Чому вишиванка така дорога українцю? Чому на сорочці той мак найдорожчий йому? Чому розсип хрестик.........

В ресторані київськім Питає директор: — Кто шумєл здесь — контрольор, Ревізор, інспектор? — Кухар каже: — Ето тіп В вишітой рубашкє...

З часів прадавніх, в радості чи в тузі, У світлі дні чи звідавши неволю, Мережили нитками прабабусі На білім полотні квітчасту долю.

Мій сьогоднішній вихід на майдан Конституції перед ВР був недовгим. О другій годині дня відчула, що необхідно пройтися у бік Майдану, поспілкуватися… Сьогодні...

Батькова сорочка пропахла житами, травами медовими, теплими дощами...

Вишивала сорочки я світлом найяскравішої зорі, Діткам, братам, улюбленим сестрам, і смарагди, і снігурі!

Опускалася холодна пітьма на старий, колись веселий і галасливий хутір!!! У хатах гасли вогні, а у серцях згасала радість!!! Люди перестали вірити у диво і Рі...

Прийшли на землю злі часи!!! Чума не шкодувала, Ні немовлят, і ні краси, В струмках біда співала...

Знов гордістю серце проймає, За наш волелюбний народ.

...Вже звикла приймати на себе отруєні стріли Від ворога-зрадника-змія на рідній землі...

Сиділи дівчата на березі річки, Найстарша плела меншим сестрам косички, Щоб мокре волосся під сонцем яскравим Просохло і стало в усіх кучерявим...

я вишивала долі рушничок. щоб дітям нашим і онукам нашим, щаслива доля рушничком лягла до ніг.

Хочеться, доле, ізнов кольорів – Віри, любові, надії… Хочеться знов не ховати свої Очі сухії…

Маленька Варя заглядала у вікно і щось вимальовувала тоненьким пальчиком на склі — чи то квіточки, чи то сніжиночки. Вона вже кілька хвилин уважно вдивлялася у...

Свята сорочка вишивана – Це оберіг і захист мій. З любов’ю вишивала мама, Як символ віри і надій.

Намалюй мені, Доле, шовковими пензлями мрію На блакитнім полотнищі неба у барвах весни...

Спів пташок зміняється свистом куль,      Затягую ремінь, і вже начистив взуття, На нас уже суне більшовицький патруль, В материнських ...

Хрестиком сорочку шила-вишивала, ниточка блакитна під рукою слалась, Сині барви здавна – захист від напа̀стей… Вишивала долю на добро, на щастя…

Місто кричало. Чи не вперше воно так рано не спало, воно вперше боролось і нарешті перемога була незагорами.

В моєї мами завтра свято. Що маю їй подарувати? В кімнаті все поприбираю, гарненько речі поскладаю.

Слова...слова вміють задихатися, коли застоюються в голові, чи у шухляді, чи у вордівських документах...Вони оживають, коли Тобі їх декламую...так віриться нам,...

Мені сорочку мати вишивала, Червона нитка – радість то була. Та бачив я, що чорну ще вплітала І промовляла: «Синку, то журба».

Скавулить в небі місяць песиком, Хмари – наче нитки для шиття. Вишиваю дрібненьким хрестиком Всю картину свого життя...

Вишиванка, вишиванка, українська вишиванка, Ти примхлива, як коханка, Більш уваги і любові, Кольори вложи казкові.

Знайду бабусин рушничок, На ньому хрестики з піснями, Казок барвистий потічок Й молитви слід поміж гаями.

Вишивала мати вишиванку, Вишивала ніби льоном синім, І співала пісню - колисанку, Ще маленькому своєму сину.

Я вишиванку у супермаркеті купив. До неї не торкались рідні руки. Великого Китаю одноликі душі Моїми слабостями заробляють гріш.

Одного щасливого дня, Коли по землі гуляла весна, Бабусенька моя, коло хати ходила Та й із калиною щось говорила.

Сорочку-вишиванку До самого світанку Вишивала дівчина в сиву давнину. Схрещувались ниточки, Розквітали квіточки: Ружі та барвінок, вздовж по полотну...