Дощі вже вмили піднебесну

з рубрики / циклу «Гуцульська мелодія скрипки.»

Залило дощами царину

І не думає дощ той стихати,

Піднялись тумани в полонину

Будуть знову в небо стартувати.

І наповнять цеберки водою

Будуть знову з небес поливати,

Пам’ятаю себе молодою

У горах біля отчої хати.

Всі чекають погоду із рання

Все вже вмито до глянцу і блиску,

Я іду і собі для купання

Набираю дощівки у миску.

Покладу у дощівку я зілля

І омию своє я волосся,

Буде пишне, блискуче і гарне

І густе, як пшеничне колосся.

Одягну я гуцульську сорочку

Опинку, пояс, тайстрину,

І піду у шинок до Величку

Перекинути рому чарчину.

Там зберуться гуцули із Верші

І заграють цимбали і скрипка,

В танець ноги стрибатимуть перші

Бо до танцю я хвацька і швидка.

Одягну постоли я на ніжки

Щоб у танцях ніде не вколоти,

Погуляю ще трохи, ще трішки

Коби була така до роботи.

Вже умито дощами всі доли

І умилася вся піднебесна,

Не стихають музики у горах

Життя в гуцулів магічне, чудесне!

22.08.2012 р.