20.12.2014 15:55

лише 18+

184

- | -

 © Антоніна Грицаюк

Ковтає сльози

з рубрики / циклу «Про долю»

Ковтає сльози, мов полин,

Така вже її доля,

Чути із церкви уже дзвін,

А серцю, то не воля.

Кохала, як тільки могла,

Втоптали у багнюку,

Не тримала в душі зла,

Та мала лиш науку.

Він з іншою йде під вінець,

В коханні їй клянеться,

Це ще не все, це не кінець,

Ще щастя їй всміхнеться.

Змішала сльози, сум і біль,

Усе в кулак взяла,

Була у неї певна ціль,

В чисте поле пішла.

Усе пустила хай летить,

Назад не повертає,

Вона більш щастя не проспить,

Ще щиро покохає.

м.Славута,