19.12.2014 12:31

18+

224

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Кремезний дуб

з рубрики / циклу «Про долю»

Шелестить дуб ген за селом,

Хоч і зима на дворі,

Немов співає перед сном,

Пісні стрункій тополі.

Він постарів, ну, а вона,

Щодень у вись тягнулась,

Така тендітна і струнка,

До неба все горнулась.

А дуб лиш тихо шелестів,

Така вже його доля,

Старий, кремезний полюбив,

Сміялась все тополя.

Десь взявся страшний буревій,

Почав гілля ламати,

Дуб закричав: «Прошу не смій,

Не смій її вбивати!»

Прикрив собою, як лиш міг,

І навпіл розламався,

«Люблю», - сказати лише встиг,

Аж буревій жахнувся.

Як не було, все стихло вмить,

Стоїть страшна картина,

Тополя з ляку вся тремтить,

Лишилась сиротина.

м.Славута,