Великі і малі жалі
Великі та малі жалі прокралися мені у голову. Сидять, журяться, перешіптуються: Чому? Навіщо? Для чого? Зітхають: Шкода… Даремно… Жаль… Ще надіються: От якби… А могло б… А тоді б… Прислухаюсь до них і починаю себе монотонно картати. Від того болить. Ну і що я собі зробила? Все. Достатньо. Ловлю їх і виганяю. Стає легше. Більше не пущу.