Зимова ілюзія
з рубрики / циклу «Зимові історії зі смаком гарячого шоколаду і свіжого цитрусу»
Кілька днів поспіль вони сидять непорушно на даху нової жовтої висотки і дивляться кудись на північ. Я бачу їх широкі плечі, на яких недбало одягнені чорні плащі, а на головах білі капелюхи із широкими крисами. Вони однаковісінькі немов близнюки і певна річ, що сидять так високо не просто так, а з якоюсь метою... Цікаво, вони мабуть ангели, але чому у чорно-білому вбранні, зовсім не прозорі і кремезні мов титани?.. Можливо, це ангели спеціального призначення? Мабуть так... Бо ж раніше я їх не бачила і дивляться вони надто зосереджено... На північ... Хто ж там такий шкідливий, що знадобилась допомога ангелів-титанів спецпризначення?..
Зимове небо, зроблене із химерних сірих фігурок, заполонило весь простір. У здоровенному небесному мішку виникла дірка (якась миша добралась і туди...), з якої, мов пшениця, посипався сніг, що до вечора перетворився на дощ-полову... Знову підходжу до вікна, споглядаю картину мальовану січнем і впевнююсь, що у метеорологічні справи ці двоє теж втрутилися. А чому б і ні? На святки все можливо... Я ж бо ніколи раніше не прокидалась від сильного вітру, часом від дощу, граду, але цієї ночі ледь вікна не повилітали від урагану. Мабуть, їхня робота... Зробила чай з лимоном — нюхаю і грію руки, дивлюсь на жовту висотку — сидять, як і вчора, як і кілька днів тому...
- Чуєш, сину! Глянь — два ангели на даху...
- Мам! Ги-ги... Ти що... Це ж певно якісь громовідводи. Вони, до речі, вночі відсвічують червоним світлом, мабуть, щоб літакам було помітно...
-Еге ж... “Громовідводи”... Мало того, що дорослішаєш без маминого дозволу, то ще й насміхаєшся надімною!.. - Жартую у відповідь. - Чому ж їх не було півроку тому?
- Тому що будинок був недобудований.
Смеркає. Надворі зимно, вдома тепло й затишно... Вкотре підходжу до вікна — хочу впевнитись у своїй правоті. Таки так! Це ангели. Справжнісінькі... Щоб краще було видно в темряві, вони запалили червоні ліхтарі та продовжують вдивлятися на північ. Що ж! Чатуйте, вартуйте, творіть чудеса... І задайте як слід тим що на півночі...
Київ, 11.01.2015
