Та, що говорить з вітром (Чарівне, ніжне, колискове) — Оповідання
© Біла ЛедіРозповідь про дівчинку, яка мала змогу чути голос вітру.
Розповідь про дівчинку, яка мала змогу чути голос вітру.
Мчить, несеться по дорозі, Скаче наче кінь, Вже безсила, у знемозі Злюка-вітровінь.
У саду на лавці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, й дерева, й квіти.
Восени навіть суха кукурудза, полишена на полі через літні засухи, навіює тобі відповіді на давно покинуті сиротами запитання: "не шелести..." Вітер знає кращ...
Мы говорим не "штормы", а "шторма" - Слова выходят коротки и смачны
Стерплими пальцями з острахом мацаю небо. Небо на дотик як камінь, халепа...
Громи, громи... Небес потужний голос. І косить небо щирими слізьми, І спориші, і вже налитий колос. Громи... громи...
Конкурс! Хто дасть найточнішу відповідь на питання, отримає у подарунок паперову книгу "Гарні груди виведуть у люди". Увага! Взяти участь у конкурсі можуть ли...
Диво чекає Тебе за порогом, Тож не барись – Відправляйсь у дорогу!
Спочатку я подумала, що скло тоноване - так темно було на південно-східній стороні, там, де Русанівка і Березняки. Але глянула у протилежний бік, у західном...
У синім небі усміхаються зірки А на подвір`я підкрадається весна...
Я не ходжу по тих стежках де ходять боги. Про ті думки, що в головах у них не знаю...
Мов місячні тіні різьблені, Собаки мигтять по снігу. Лягли посивілі олені, Вчуваючи близьку пургу.
Сьогодні він з’явився раптово. Без усього надлишку його думок, без нервового очікування моїх рішень. Лише таким його і люблю – байдужим. Іноді дивно, до якого...
Холодних вікон невимовний сум Відбитки днів, ночей чорнильних плями. Облич відбитки і прозорість дум І веселкові кольорові гами...
На зворотньому боці місяця Всі думки як бурульки звісяться Всі бажання розквітнуть травами Мої сни заблищать загравами...
А що з того що в мене є небо, І що дощ по за вікнами казиться?! Якщо ти, як і вчора про нЕго Не говориш! Воно ж не образиться...
Мій авторський переклад дитячого вірша "Что такое хорошо, и что такое плохо?"
Як же ж тільки гарно! Як же ж тільки тепло і радісно! Микитка стояв біля широкого жовтого пшеничного поля і усміхався сонечку. Його огортали промінці і теплий п...
Тоді, 1994 р, на радіо, в передачі "Старшокласник" був конкурс Творчої асоціації "500", по за конкусом, як студент "КПІ", надіслав декілька віршів. Один із них.
Осінній вечір в кужелінні листя Мені на зустріч знов розкрив обійми. Чолом холодним жовтень притулився І нагадав дорогу мені в зиму...
Де берег той, де той спокійний берег, Де душу міг би від усіх сховати...
до реклами відношуся байдужо, іноді із посміхом...але цей віршик ніякого відношення до реклами не має.
Я обожнюю серпень за квіти Кольорів всього світу зібрання. Я обожнюю серпень за діток Що ганяють із самого рання...
Декілька коротких віршів, написаних вже не пам’ятаю коли. Їх поєднує тільки те, що вони двовірші.
Вітер віє, дол хитає Поміж хмарами летить. В козака стиха питає Чом сльоза в нього бринить? ...
У Станівцях на Буковині, Гора високая стоїть
Вечір помалу огортав вулиці і будинки навколо себе. Заплакані вітрини магазинів брудно- жовтими плямами відбивалися у рясних калюжах. Березневий вітер своїм хол...
Занадто довго, затягнувся цей двобій. Сталевим лезом, знов ввігнали в мою душу.
А ти все виєш біла сука Все душу світу рвеш і рвеш! На моїм горлі стиснеш руку І світом сльози рознесеш...