Головне – не боятись, стояти
І не йти на принизливі компроміси,
Бо ці стоси пустих словес
Тільки дурно стрясають повітря.
Як же бути? І що робити?
Перш за все українцем ставати
Терміново і безповоротно,
Хто за стільки ще років не став,
Хто живе ще в ілюзіях щастя
Від обіймів «великого брата».
Та ведмеді не знають про ніжність,
А мертвечиною гидують.
Тож не створюйте морги із душ,
Бо байдужість – це літепла смерть,
А не куля на барикадах.
Калуш, 24.01.2014
