24.01.2015 22:44
для всіх
350
    
  2 | 2  
 © Дорогий Дмитро Олександрович

Для тата

Скільки болю у тій сивині,  

Скільки мудрості в ваших очах. 

Чому, тату, в вас очі сумні? 

Чому туга на ваших плечах? 

Ви по тернам ішли до мети,  

Дарували нам щиру надію. 

Ви нам шлях в майбуття освітили. 

Чому ж скроні ваші сивіють? 

Чому молодість в ваших очах 

Ледь жевріє, мов іскра в багатті? 

Чому сльози ллєте по ночах? 

Живемо ж ніби ми в благодаті. 

Все тому, що, мов птахи у даль,  

Летимо від отчої хати. 

У душі у батька печаль,  

Бо нема вже кого колихати. 

Не дзвенить вже дитячий сміх 

У садочку, де яблуньки білі. 

Не леліє він поглядом їх. 

Де ж ви, діточки, мої милі? 

Посивію без вас в самоті,  

Туга зморшками вкриє обличчя. 

Ви до батька частіш летіть. 

Щохвилини вас подумки кличу. 

Прилітайте в гніздечко своє,  

У садочок, де яблуньки білі. 

Жайвір тугу, мов воду п’є. 

Де ж ви, діточки, мої милі… 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.01.2015 00:54  Ганна Коназюк => © 

Надзвичайно зворушливо!..Розчулили мене до сліз...
Чудово!

 24.01.2015 23:01  Тетяна Белімова => © 

Сподобалося, як Ви про тата написали. Ніжно. Зворушливо. Багато гарних слів знайшли, а форма скоро до Вас прийде.
Поставила чудово за піднесену тональність. Насправді мало хто з нас знаходить час на добрі слова про батьків.