Для тата
Скільки болю у тій сивині,
Скільки мудрості в ваших очах.
Чому, тату, в вас очі сумні?
Чому туга на ваших плечах?
Ви по тернам ішли до мети,
Дарували нам щиру надію.
Ви нам шлях в майбуття освітили.
Чому ж скроні ваші сивіють?
Чому молодість в ваших очах
Ледь жевріє, мов іскра в багатті?
Чому сльози ллєте по ночах?
Живемо ж ніби ми в благодаті.
Все тому, що, мов птахи у даль,
Летимо від отчої хати.
У душі у батька печаль,
Бо нема вже кого колихати.
Не дзвенить вже дитячий сміх
У садочку, де яблуньки білі.
Не леліє він поглядом їх.
Де ж ви, діточки, мої милі?
Посивію без вас в самоті,
Туга зморшками вкриє обличчя.
Ви до батька частіш летіть.
Щохвилини вас подумки кличу.
Прилітайте в гніздечко своє,
У садочок, де яблуньки білі.
Жайвір тугу, мов воду п’є.
Де ж ви, діточки, мої милі…
