04.02.2015 00:06
для всіх
197
    
  1 | 1  
 © Надія Севастьянова

Дівчина з іншого міста

Дівчино з іншого міста, 

Хто покликав тебе сюди?

Чия забаганка була бачити тебе босоніж кожного ранку?

Хто зміг змалювати карту цього міста так, аби ти почувалася як вдома?

Хто так майстерно навчив тебе любити ці світанки?


Дівчино з іншого міста, 

чий голос ти чуєш кожної ночі уві сні?

Чиї очі шукаєш серед випадкових перехожих?

З кого так майстерно ти писала картини що висять на стіні?

Кого згадуєш кожного ранку?

Чим він такий, ні на кого не схожий?


Дівчино з іншого міста, 

Ти ніколи не виконувала мої забаганки

Ти питала – для чого потрібні світанки?

Ти полюбляла просто зникати в пітьмі

Лишаючи позаду себе акварельні шляхи


Дівчино з іншого міста, 

Хто наділив тебе такими очами?

Хто сидів поруч на балконі теплими літніми ночами?

Хто розповідав про сузір’я й далекі планети?

Кому більше не треба шукати очі що віддзеркалювали комети?


Дівчино з іншого міста, 

Чому ти так голосно смієшся?

Чому не грієш в мене в руці змерзлі пальці?

Чому так подовгу не можеш звикнути?

Які ще мрії-секрети ховаєш в давно забутому шкільному ранці?


Дівчино з іншого міста, 

Чому носиш окуляри і так легко стрибаєш босоніж по дахам будинків?

Чому маєш такі ніжні руки, 

Що ними ловиш вітер який літає над містом?

Як вмієш так запам’ятовувати всі рухи…й сни, що сняться попід ранок?


Дівчино з іншого міста, 

Твоє волосся мало запах акварелі

В очах відбивалися ранкові сонячні промені

Наші вікна розміщувалися в одній паралелі

Та не в одному й тому ж домі…


Куди ж ти зникаєш з кожним світанком?

Пам’ятаєш, ти тонула в моїх обіймах щоранку?

Як потім сміялися щось малювали

Вночі відвідували кав’ярні й знову не спали…


Дівчино з іншого міста, 

Коло твоїх дверей стоїть не розпакована валіза

А кімната завалена мріями

що ти змогла змалювати на стінах…


Де ж ти тепер, дівчино з іншого міста?

Кому тепер розповідаєш казки ночами?

Ховаєшся за чиїми тепер плечами?

Чию носиш тепер сорочку картату?

З ким слухаєш теплу місячну сонату?


Кому пишеш листи в білосніжних конвертах?

З ким допізна зачитуєшся книжками в обкладинках тертих?

Знову катаєшся на Львівських трамваях

Легким рухом розвіюєш пітьму що до ранку триває…


З ким ти тепер слухаєш Джаз кожного ранку?

Ти любила пити каву загорнувшись у плед на ганку…

Ти любила ці картини з його обличчям, що вісять у тебе на стіні…

Ти любила чай, Київ, квітень…

Мене ж не любила…ні…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.06.2017 05:58  Каранда Галина => © 

 06.02.2015 21:12  Анна Ольтенберг => © 

Погоджуюсь, якось надто багато всього, але мені сподобалось))

 04.02.2015 07:12  Деркач Олександр => © 

ну нащо таке довге?) може краще прозою?