Сльози падають краплями крові
На крилах у крука труни цинкові
На килимі білім вогні калинові
Не чути більш ані думки, ні слова
В руці тріпоче в жасі душа
Хоча кровоточить - не дасть відкоша
Навколо застила мов камінь тиша
Крізь стіну таку не пролізе й миша
Більше не хочу оголених нервів
І я не буду більше відверта
Більше не хочу друзів фальшивих
Може спасенна самотність зрадлива?
Скрізь черепи уже світять зубами
Пекло збирає данину торбами
Тріскає шкіра на спраглих вустах
Скоро скінчиться уся суєта
Мозок за ґратами, сковані руки
Вже позліталися з гамором круки
По лікті у крові лишилися руки
Чи охопили сумління муки?
