Вірш про вірш
Якби ж уміла вона вилить свої сльози..,
Та не буквально, а формально на папір:
У формі вірша, описавши всі ті грози,
Що серце дико розривають, наче звір.
Перечитавши б десять раз своє творіння,
На одинадцятий всміхнулася б печаль;
Слізьми-рядками би посипалось насіння
Страждання й болю, між рядками снив би жаль.
І не у ній уже, а жили б на папері
Слізливі туги - на поталу читача.
Відчини навстіж всім у серце своє двері, -
Немає кращого за вірш до них ключа.
І, знаєш, байдуже: чи загнаний у рими,
А чи довільно ліг рядками він у твір -
Зболілий сум твій. Поділися ним із тими,
Хто пережив це теж, поклавши на папір.
