17.10.2012 15:29
-
382
    
  8 | 8  
 © Бойчук Роман

Вірш про вірш

Вірш про вірш

Якби  ж  уміла  вона  вилить  свої  сльози..,

Та  не  буквально,  а  формально  на  папір:

У  формі  вірша,  описавши  всі  ті  грози,

Що  серце  дико  розривають,  наче  звір.


Перечитавши  б  десять  раз  своє  творіння,

На  одинадцятий  всміхнулася  б  печаль;

Слізьми-рядками  би  посипалось  насіння

Страждання  й  болю,  між  рядками  снив  би  жаль.  


І  не  у  ній  уже,  а  жили  б  на  папері

Слізливі  туги  -  на  поталу  читача.

Відчини  навстіж  всім  у  серце  своє  двері,  -

Немає  кращого  за  вірш  до  них  ключа.


І,  знаєш,  байдуже:  чи  загнаний  у  рими,

А  чи  довільно  ліг  рядками  він  у  твір  -

Зболілий  сум  твій.  Поділися  ним  із  тими,

Хто  пережив  це  теж,  поклавши  на  папір.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.06.2016 22:21  Ольга Терен => © 

Болюча тема і для мене... Дякую. Дуже проймає чужий біль, як свій...

 18.10.2012 10:41  Володимир Пірнач => © 

Круто.
Сподобалось.
Плюсую.

 17.10.2012 19:42  Лиана 

Актуально для мене ...

 17.10.2012 17:06  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно! Таку важкоту, буває, довіриш паперу, чи то пак ворду.... Дивись, і легше стало! А як хто ще прочитав, і знайшов там щось своє... схоже...
Іншими словами, якби всі вміли виливати свою душу у вірші, суїцидів би точно поменшало!

 17.10.2012 16:30  Деркач Олександр => © 

Останні рядки шикарні!!!

 17.10.2012 16:20  © ... 

Дякую й на тому)))

 17.10.2012 15:58  Лідія Яр => © 

Ага...Ото , іноді, лише на папір і вдається вилити...
І, дійсно. тоді байдуже, чи рими співпадають...Я навіть коли читаю чиїсь вірші, то мене чіпляє не ідеальне римування, чи що там ще, а сама суть, іноді так зачепить, що наче свій біль переживаєш..
Дуже гарно, Ром.