10.02.2015 13:51
for all
171 views
    
rating 5 | 11 usr.
 © Олександр Новіков

Говорять

Говорять гармати,  

а дипломати

на них гріють руки,  

змінюють look-и,  

змінюють правду

залпом із граду,  

стрічаються радо,  

бенкет на нараді -

комусь ще пожити,  

а тобі - помирати.

хриплять вже гармати:

стомилися, хочемо спати.

тільки зимно, немає сну

окрім вічного,  

тобі і мені - у війну...

тільки зимно, затихають звуки,  

де б це його погріти руки

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.02.2015 22:29  тріангуляція мобіли => © 

да, дочекались війни. Жили собі і не очікували. дипломати, депутати - щури гівняні.
привіт... 

 13.02.2015 12:35  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Чудово написав!
Правдиво!.. 

 11.02.2015 23:20  Деркач Олександр => © 

Гарно...класно підмічено... 

 11.02.2015 16:19  Володимир Пірнач => © 

Дивно, але у війні на всіх рівнях намагаються "нагріти руки" одні буквально, а інші..
Гарний текст. 

 11.02.2015 08:44  Тетяна Белімова => © 

сумно, але правдиво((  

 10.02.2015 19:27  Олена Вишневська => © 

Саш... просто по-твоєму... про правду гірку! 

 10.02.2015 19:23  Світлана Рачинська => © 

Дуже сильний твір. Малий розміром і великий наповненням. Чудово, Саш! 

 10.02.2015 17:49  Каранда Галина => © 

так, руки гріють по-різному... найбільше бісить, як вони там у вищих ешелонах одне одному лапки тиснуть, зіткнувши нас лобами... зимно.... сильно, Саш.