16.02.2015 11:05

для всіх

309

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

Невинний ноктюрн весноцвіту

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Тьмяніє місяць блідо в хмаровинні

Поміж уламків крижаної тиші, 

Мережить срібносяйними стібками

Нічні серпанки сонної зими.

Весни тендітні паростки не винні, 

Що пуп’янки розквітли найніжніші, 

Й зими кінець відчули пелюстками, 

Немов пташина з вирію крильми.

Так лунко тане сон серед розквіту!

Невже календарі тому виною?

Щось ніжать п’янко первоцвітів чари…

Твоє в тім серце винне, чи моє?

Крізь хмаровинь зиму несамовиту

Хмеліємо розквітлою весною.

Невинно місяць блимає з-за хмари, 

І ніч свою вину не визнає…