Ілюзія правдивості (Мистецтво, колір, вірність і весна)
з рубрики / циклу «Ілюзія правдивості»
Пабло Пикассо
Мистецтво не старіє. Якщо це мистецтво воно завжди буде сучасним. В ньому безліч своїх фарб, відтінків, найтонших кольорових спектрів. І воно здатне вплинути на сьогодення...
- Я тебе не впізнаю!
- Погано виглядаю?
- Ні! Але ти важка і зовсім безколірна...
Її зовсім не здивувала така відвертість запитання. За роки їхньої дружби, яка почалася ще з шкільних парт, вони можуть говорити на всі теми, бо те, що їх пов`язує не має розрахунків, вони не купують і не продають. Вони підтримують одне одного без всяких там міркувань...
Як він влучно про колір... Все і всі мають свій колір. Все що нас оточує, все чим ми живем, чим займаємся, чим захоплюємся, та й ми самі розмальовані кольоровими барвами нашого життя. Варто тільки привидивитися.., он юрба молоді, аж відсвічує теплим-жовтим і молодим-зеленим. Люди ЇЇ віку мають цілу палітру кольорів, і від самої людини залежить якою буде та палітра, чи яскравою, чи блідою. Люди на схилі своїх літ, мають один колір. Ту барву можна розгледіти на посічених зморшками вустах, і найбільше той колір життям відіб`ється на руках...
- Розповіси?
- Ні...
Та, що Вона може розповісти? Про таких як Він кажуть - Чоловік з великої літери. Його вчинки говорять самі за себе. Що Вона може розповісти? Коли Він незважаючи на всю трагічність свого життя і долі, не впав, не зламався, не змирився, не йшов, а біг боровся і перемагав, досягав і не втрачав, а навпаки додавав все більше і більше кольорів до своєї палітри. Що Вона може розповісти? Про те, що як звір якого загнали на край прірви, і розум кричить - Стрибай! Залишишся вільною, гордою і кольоровою! А дурне серце слідом вторить - Зачекай! Збережеш, врятуєш! Що Вона може розповісти? Що з неймовірної, чарівної, сонячної, перетворилась на ненормальну... Що недомовленність і байдужість роблять Її важкою і безколірною... Що Її життя, як клаптики різнобарвного скла, з яких склали вітраж, де кожен колір обрамлений чорним. Що Вона може Йому розповісти? Про те, що незважаючи ні на що, В Неї завжди все добре! І Його запитання Вона переведе на жарт, схиляючись до того, що просто втомилась...
- Ну то, як? Їдемо відновлювати Твій колір?
- Не заперечую!!!
Ось вже скільки років, збираючись тісною компанією, вони вирушають зустрічати Весну. Перша п`ятниця березня, коли день той має багатобарвний колір Венери, а перший весняний місяць вмивається чистим, прозорим, як органза пастельним кольором...
Вони їдуть у село Бакумовка, що на Київщині. І мало хто знає, що за тим звичайним селом є мішаний ліс. Саме там вікова зелена хвоя єднається з вишневою бронзою дубів. Де молоде, біле, березове танцює з вічно юною рожевою вербою. Де розлогі червоні кущі глоду переплітаються з містичними кущами чорних вовчих ягід. І серед тих ростучих кольорів, які ось, ось прокинуться і заграють, рядном розстелена галявина, на якій хтось колись викопав колодязь. Подейкують, що сама Раїна Могилянка, мати самого князя Вишневецького, приклала до того руку. Їздила по Україні будуючи храми і монастирі. Але ні в літописах, ні в архівних документах про те ніяких записів не існує. Легенда? Можливо, але добра і чиста.
Криницю ту накриває маленький дашок увінчаний почорнівшою від часу іконою Божої Матері, і тільки золотий німб горить над головою, і ніякий час не стер того кольору святості. На корбі чистий вишитий рушник, як дорогий символ нашої країни. Смак тієї колодязної води не передати. П`єш зачерпнувши срібним кухликом і наповнюєшся силою природи. Дивне те місце.., казкове... Водночас і спокій лягає на душу, і серце від піднесення виривається. Новий крок в нове і незаймане...
То в чому ілюзія правдивості? В чому вона для Неї? В правдивому і непридуманному? Чи в тому, що для Неї буде завжи дешевим оте яке наробило галасу вмістивши в себе півсотню мрій і бажань, де сірий відтінок говорить сам за себе? Чи Їй до душі насичена кольором правда Пастернака, де кохану Жінку називають-Життя? В чому ілюзія правдивості? В тому що різнобарв`я стрічок Гоголівської Оксани-рідне і добре? Чи в тих справжніх крилах Ліни Костенко, з яким летиш, і твої мрії виграють привабливим чистим тоном? В чому, ж та ілюзія? В тому, що проза життя дається важко, і як не намагайся, а лірика сповнена всепроникної хвилюючої ніжності проходить? Ні! Не погоджуюсь!
- Здрастуй Весно,
Хмільна і яскрава!!!
В моїм серці малюють твої кольори!!!
.gif "{#}")