Дитячі листи
І прадавня, і сучасна реальність
Підкошені в розцвіті сил герої?
Коли б то так судилося і нам
Спалити молодість і полягти при зброї!
Л. Українка.
Ой, листи летіли та на край Країни,
Та на Схід Гарячий, на Схід України.
Ой, на Схід Гарячий, до хоробрих воїв,
До хоробрих, славних вояків-героїв…
В тих листах дитячих – райдужні малюнки,
І нема на світі кращих подарунків!
Наче голуб’ята, до шпиталю линуть,
Вояків хоробрих у біді не кинуть
Лист знайшов героя, юнака-солдата,
Наче Світлом Ясним сповнилась палата.
Братик і сестричка з дитбудинку пишуть:
- Наш герою рідний, ти видужуй швидше,
В нас немає мами, в нас немає тата,
Ти дозволь, будь ласка, тебе батьком звати!
Звати батьком рідним, листи надсилати,
Мріяти, чекати, що прийдеш забрати…
Як прийдеш забрати, ми тебе зустрінем,
Пригорнеш до серця, ми тебе зігрієм
…У бинтах кривавих враз юнак схопився,
Вперше посміхнувся, вперше він підвівся:
- Сам - один на світі був я сиротина,
Зараз маю діти, в мене є родина.
Повернути силу дуже швидко мушу,
Ворог злий не зможе вбити нашу душу.
Гей ти, хмара чорна, годі вже гриміти,
Відтепер я - батько, є у мене діти!
………………………………………………….
А листи-малюнки бережуть країну,
Линуть голуб’ята на Схід України!
