«В дорозі до щастя коршуни»
© Олександр ВолошинВ дорозі до щастя коршуни, Потоки гнилої води, Всі ноги у кров вже стоптані, До цілі не можеш дій...
В дорозі до щастя коршуни, Потоки гнилої води, Всі ноги у кров вже стоптані, До цілі не можеш дій...
Присвячується 90-тій річниці Голодомору 1932-1933 рр. - геноциду українського народу. Хай спочивають з Богом всі українці, замордовані "червоною чумою"...
Маленькі діти, їм би ще дитинства,
Гуляння з друзями, що радощів сповна,
Натомість - непокар...
Чорний будинок
з чорними вiкнами,
Бiльше не стати ïм
знову привiтними,
Будуть новi,
та не ...
У мене є дім — це вся Україна, Сім`я — українців велика родина, А більше у мене нічого ...
Хочеться тиші та перемоги, І щоб позаду були всі тривоги.Кожному дах свій над головою, Вирви в землі...
З окопних нотаток 2022
Сіверський Денець ковтає свої мости, -
Це їх ворог згодовує, руйнуючи бомбами й мінами.
І вбитим...
— Ну, как вы там?
— Ми зараз у пiдвалi,
Рашисти знову зранку бомбували.
— Та...
Вiйна знецiнила життя, I душi вщент заполоняють Безмежний простiр в небесах, А ïх з землi iщ...
Прилетiла ластiвкаДо рiдного краю, До дому знайомого, А дому немає...Закружляла ластiвка:Пiд крилом ...
- Як ви?
- Тихо.
Улюблене слово. Я чекаю його щогодини.
Так. Мій син – він уже дорослий. Та він все ще моя дитина!
Настав такий гіркий час, коли поетів-дисидентів, котрих нищила радянська система, нищать вдруге - байдужістю пересічних, для котрих поняття "СУМЛІННЯ" - ніщо.
Сьогодні пісня ця - меланхолійна, і серце, як надірвана струна
Не пропускає монітор емоцій стан, буває, тільки «смайли» стануть у пригоді
Блукаю світом, гнуся, як билинка, і доля наді мною голосно сміється...
Космос сверлит души черноту миллиардом глаз:Вместо сердца сплошные теперь рубцы, И где было сплетени...
Фільм геніального Рідлі Скота "Гладіатор" справив на мене таке сильне враження, що я, походивши кілька днів повністю приголомшеним, виштовхнув з себе цей вірш.
Регіна Збарська, модель 60-х років, «радянська Софі Лорен»...
Джин/нн из бутылки врёт, Забвение мне суля.У каждого есть свояПравда, чей травит мёд.Сколько еще зе...
У мальчика шрам вместо сердца, мальчик любитВысасывать магию из души.От мальчика запах чудес - захл...
Я уже звикла, що Вірші завжди з`являються нізвідки і самі по собі. Але цей особливий. Він "ішов" уже з картинкою. Виразно так, дівчинка в тумані.
Може б ви і ходили,
іноді до могили,
Може й згадали б в свято,
якби не стало тата.
Якось видовбав дятел для білки дупло
В сучкуватому стовбурі граба в ліску.
Затісним було в білки колишнє житло,
Тож вселилася радо в домівку містку.
Я сам з собою це зробив,
я розлучив себе з собою;
Земная жизнь — всего лишь миг,
А дальше, за чертою — вечность…
Ты счастья в жизни не постиг,
Ушёл навеки в бесконечность....
Як страшно одному на самоті…
Від суму й болю хочеться кричати.
Нема нікого поруч, щоб сказати,
Що втрачене вже щастя у житті…
Вогні догорають. Ця варта була найдовша.
Не можу тримати більше, за все прости.
Хай спогадів буде...
Закриті двері. І без драм.
В чуже життя юрбою йдуть охочі
і чує серце, хоч не бачать очі,
що к...
Цей вірш - гірка квінтесенція вражень від візиту до Батьківщини спекотним літом 2006-го року. Такою я побачив Україну періоду Хама. Але те саме хохляцтво живе тепер у час Блазня. Змінили шило на мило! Га-га-га!
Кава з кардамоном
і спогад з мокрим снігом,
i вальс з акордеоном -
як кадри перебігом.
&...