Як же хочеться...
з рубрики / циклу «Українська душа»
Як же хочеться бути жінкою!
Без обманів, пліток і пристрастей...
Щоб змістовною стати сторінкою
У життєписі особистостей.
Не носити політбіжутерію -
Можна ж бути взаємно красивими.
Припинити б злих поглядів серію -
Їх здолати душі крилами.
І лишатись завжди українкою -
Перед світом, собою, совістю...
Як же хочеться бути жінкою,
Що поєднує слабкість із гордістю!
У куточку сісти за кавою,
Написати на аркуші білому
Не для того, щоб бути зі славою,
А пораду щоб дати іншому.
І розквітнути ніжною квіткою
Серед гострих бундючних кактусів.
Долі тій, що була злою тіткою,
За гартовану душу віддячивши.
І, прийнявши удари спиною,
Все ж і далі в добро вірити.
Як же хочеться бути людиною,
Що навчить увесь світ мріяти!