Ой Боже! Люди...
з рубрики / циклу «Українська душа»
Ой Боже! Люди, що за ахінея?
Ми живемо не з серцем, а з гріхом.
А потім то потопи, то Помпеї,
Або ж як не Гоморра, так Содом.
Все риємо і днями, і ночами
В поті чола, як бджілка у труді,
Такі глибокі й широчезні ями
Й не ворогу, до речі, а собі.
Ми ніби хочемо, щоб все було в ажурі,
Та борються за здійснення цих мрій
Не люди, а вовки в овечій шкурі,
Не друзі, а якийсь підступний змій.
За яблуко одне клянем Адама.
Якби ж ми чимось кращими були!..
У нас тих яблук – цілі кілограми,
То що ж судити про чужі гріхи?
В своєму оці й палиці не видно,
А дуже шкода, бо спливає час.
Не допоможуть нам прожити гідно
Ні пустка душ, ні золотий запас.
23.05.2015