26.03.2015 23:45
для всіх
311
    
  6 | 6  
 © Леся Шмигельська

Заміноване поле...

з рубрики / циклу «Всеобрій»

Заміноване поле і стежка, сліди за селом. 

Заміновані душі і долі гіркою сльозою. 

Ще жива Україна, лиш мука гірчить над чолом 

І на серці ураза, якої епоха не згоїть. 


Ще не вмерла… Всевишній, молю, опустися з небес,  

Омофором святим огорни волелюбів одчайних. 

Межи сотні Іуд і Пілатів таскають свій хрест,  

Наче прокляті нині не світом, а безлічсвітами. 


Це сини Твої, Боже. Невже не даси їм руки,  

Не ізбавиш од скверни безвинну, заплакану землю?! 

На обстріляній ниві ще горсточка стебел тонких,  

Які не скалічив душею обділений нелюд


Нескоримі і вічні, що міццю торкають вишин. 

Завмирає сполохано пташка у димнім захмар’ї. 

Не спіткнутися б в млі, у вогні не згоріти б, лишень… 

Десь поранено тишу у мирі жахливо-примарнім. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.03.2015 09:03  Ганна Коназюк => © 

Щемна поезія...

 27.03.2015 09:01  Тетяна Белімова => © 

Тяжкі роздуми, але й водночас такі зрозумілі всім.