Привіт, як справи?
з рубрики / циклу «Про любов...»
- Привіт. (Вже й не чекала, що напишеш…)
- Так, добре все, а в тебе? Як життя?
А мозок розривається від тиші...
Не можна! Ні, немає вороття!
Я все забула... і не хочу знову
Болючої безодні почуттів!
Зберися з духом, закінчи розмову…
- Навіщо написав? Що ти хотів?
- А просто так… і вивертає Душу,
І падаю, тону в п’янкій імлі.
Мій мозок розривається… я мушу!
Вже досить болю, досить вже мені…
Так, я щаслива, як ніколи, чуєш?
Робота, дім, ось донька підроста....
(Ці почуття… Ти зможеш, опануєш!)
- Пробач, не маю часу, зайнята.
- Що кажеш? Так, пиши звичайно,
Ми ж друзі, пам’ятаєш? Як колись.
Тремтіння рук і тягучке мовчання!
- Бажаю щастя, ти там не журись...
