І знов дощі спустилися на землю
І знов дощі спустилися на землю,
Холодною стіною обступили.
Весна свою гатити хоче греблю,
І просить, щоб ми зиму відпустили.
Та що робити тим кого зима,
Давно собою вщент заполонила?
У кого більше радості нема,
І ні на що незалишилось сили?
Як знов навчитись радості весни,
Пробачити зимі її морози?
Коли весь час одні кошмарні сни,
Коли весь час одні пекучі сльози.
Чекати!!!Скоро, скоро прийде час,
і оживе душа в травневім цвіті.
Життя допоки вогник не погас,
Ще буде безліч радості на світі.