28.08.2015 06:59
for all
45 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Георгій Грищенко

Осінні дощі

Цілодобові дощі

Сум навівають в душі, 

Сонячне літо минуло, 

Осені подих відчуло.


Листя обірве вона, 

Жовта і сіра й нудна, 

Вижене птаство у вирій, 

Ось й довіряй їй не щирій.


Кажуть вона золота.

Тиха, спокійна, свята, 

Але насправді безжальна, 

Літечка сила каральна.


Зелень уся зогниє, 

Осінь співає ж своє:

«Чорна багнюка усюди, 

Тож порадійте їй люди.


Мусить померти живе, 

Бо небуття уже зве, 

Світ оживає весною, 

Як не загине зимою.»


Прийде колись і до нас

Осінь безжальна, мов час, 

Бо все живе мусить вмерти, 

Цього закону ми жертви.


Осене, ти зачекай, 

Ти не всесильна, тож знай, 

Будемо ми виживати

Й весну квітучу стрічати.

07.09.13.



м. Київ, 07.09.13.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.08.2015 08:26  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш лагідний і мелодійний.
Та Ви ж знаєте мою позицію щодо Осені! Вона - чарівна! Куди тому літу та весні! :))))))))))))