Трамвайно-тролейбусний мотив
Всю душу відтисли тобі у тому трамваї.
Ти вийшов на площу і там розчинивсь непізнаним.
А я зрозуміла чогось, що марно блукала
У місті людських химер і дерев обрізаних.
І потім також збагнула, що адекватніше
Було б розірвати дроти, зупинити тролейбус,
Зайти в якусь церкву, упасти й молитись гаряче
За тебе, за місто це дивне, як древній ребус,
Благати у неба, аби я не збожеволіла,
Аби я не впала в гріховну стереотипність…
Я б все віддала, включно з темним дощем і волею,
Щоб тільки на площі ти в натовпі не згубився
