Невиспане небо щулилось поміж дерев
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
Невиспане небо щулилось поміж дерев,
туманом вкривало тендітну беззахисність ґрунту,
немов промовляло: звичайно тепер
на часі вивчати детально теорію бунту….
Цідило дощами, вмиваючи хиткість сум’ять,
цнотливо мовчало, вбираючи крихкість надії
йому б закричати: «чи вам же не знать
про наслідки навіть найменшої дії….»
Та тільки тремтіло від холоду фраз,
позначених дурістю скривлених вчинків,
схилялось смиренно: пробачу ще раз
невігласам глупство... Помовчіть хвилинку…
Харків, 17.04.2015
