04.10.2015 09:15
для всіх
957
    
  4 | 4  
 © Плужник Євген

Падає з дерев пожовкле листя

Падає з дерев пожовкле листя

Падає з дерев пожовкле листя

День уже в обіди догорів, —

Кажуть, що вночі на передмістя

Осінь приблукала з хуторів.


В центрі вона буде завтра ранком, 

Повагом вступаючи туди...

Що ж! Приходь, задумлива селянко, —

Я тебе побачити радий.



Київ, 1927

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.10.2018 19:41  Надія Крайнюк => © 

Дякую за вірш! Дійсно, дивна пора року. Ось і у нас ще вчора трималось листя на горісі, а сьогодні, після вчорашнього дощу безперервно кружляє листя. І вишня розчервонілася, співаючи свою останню цьогорічну пісню. Дивна пора осінь... 

***Щасти Вам, пані Таню! 

 19.06.2018 11:55  Надія Крайнюк => © 

Гарно. Дякую!

 31.05.2017 00:17  Душа => © 

Пані Танечко, який вірш ... гарно передані почуття, ніби оживає в них народний Дух !!! Дякую !!!

{#}

 08.10.2015 13:42  Максимів Галина => © 

чудовий вірш... а я хочу подарувати Вам вірш іншого Євгена. Маланюка.
Оце його вірш про літаки і вежі. Не знаю, як він міг ту візію побачити, але таки побачив майбутнє, коли літаки зруйнували вежі в США...
Візія
Все, що має статися, вже сталось.
День тверезий. Праця з-під ярма.
Чи ж почую, як щодений галас
Перетне архангельська сурма?
Обагриться небосхил криваво,
Розчахнеться димна височінь
І велике мовчання, як слава,
Людське серце візьме на мечі.
Літаки закрутяться, мов листя,
Башти захитаються й падуть.
Десь зі сходу, з-поза передмістя
Білим сонцем стане Страшний Суд.
Він дихне холодне духом бурі
І змете руїни, як сміття.
Ані Божа Мати, ані Юрій
Людського не захистять життя.
І душа без стін і без одежі
Встане перед карою Руки.
…Тільки вітер в Книзі Спостережень
Перелистуватиме віки.
12.01.1933