04.10.2015 09:15
for all
860 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Плужник Євген

Падає з дерев пожовкле листя

Падає з дерев пожовкле листя

Падає з дерев пожовкле листя, 

День уже в обіди догорів, —

Кажуть, що вночі на передмістя

Осінь приблукала з хуторів.


В центрі вона буде завтра ранком, 

Повагом вступаючи туди...

Що ж! Приходь, задумлива селянко, —

Я тебе побачити радий.



Київ, 1927

Публікації: Євген Плужник

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.10.2018 06:39  © ... => Надія Крайнюк 

Щиро дякую, пані Надіє! Навзаєм!

Осінь і справді дивовижна ❤️

 23.10.2018 19:41  Надія Край... => © 

Дякую за вірш! Дійсно, дивна пора року. Ось і у нас ще вчора трималось листя на горісі, а сьогодні, після вчорашнього дощу безперервно кружляє листя. І вишня розчервонілася, співаючи свою останню цьогорічну пісню. Дивна пора осінь... 

***Щасти Вам, пані Таню! 

 19.06.2018 11:55  Надія Край... => © 

Гарно. Дякую!  

 31.05.2017 00:17  Душа => © 

Пані Танечко, який вірш ... гарно передані почуття, ніби оживає в них народний Дух !!! Дякую !!!

 08.10.2015 13:42  Максимів Г... => © 

чудовий вірш... а я хочу подарувати Вам вірш іншого Євгена. Маланюка.
Оце його вірш про літаки і вежі. Не знаю, як він міг ту візію побачити, але таки побачив майбутнє, коли літаки зруйнували вежі в США...

Візія




Все, що має статися, вже сталось.
День тверезий. Праця з-під ярма.
Чи ж почую, як щодений галас
Перетне архангельська сурма?



Обагриться небосхил криваво,
Розчахнеться димна височінь
І велике мовчання, як слава,
Людське серце візьме на мечі.




Літаки закрутяться, мов листя,
Башти захитаються й падуть.
Десь зі сходу, з-поза передмістя
Білим сонцем стане Страшний Суд.




Він дихне холодне духом бурі
І змете руїни, як сміття.
Ані Божа Мати, ані Юрій
Людського не захистять життя.




І душа без стін і без одежі
Встане перед карою Руки.
…Тільки вітер в Книзі Спостережень
Перелистуватиме віки.
12.01.1933