17.04.2015 21:29
for all
233 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Анна Ольтенберг

Дідусева казка

Мій Любий,
Усе, що можу – лиш писать про тебе.
Я віддала тобі частиночку душі,
А ти навік полинув з нею в небо…

Дід розказував, що вона жила в лісі. То була така вродлива мавка, що могла затьмарити найніжніші лісові квіти. Молоді сосонки милувались нею, похитуючи пухнастими кронами, а пташенята плели з горобини корони. Веселкові світанки вмивали її чистою росою, і вона розцвітала, колюча трояндочка, заполонивши увесь ліс своєю красою.

Батько-лісовик леліяв свою дитину, ховав від зимових холодів. І навіть тоді, коли навкруги гриміла стоголосим громом війна, мавка бачила тільки небесну блакить і вічноспокійні сосни.

Дід казав, що той чоловік прийшов з війни і став Володарем лісу. Я запитувала: «Чому саме він?». «Бо мав у серці любов. Любив, значить, усе… і його всі любили», - відповідав дід.

І сонце вже не було розпеченим ядром, і хмари не тьмарили його світ…

Але Володар закохався. І вона стала йому дорожчою за весь ліс. Довго він намагався підкорити її серце, холодне, як непрогріта сонцем земля!

Щасливиця! Він так її кохав! За смарагдові очі, за пшеничні коси, за теплі руки, що пахли хлібом…

Він і не жив без неї, а просто нудив світом. І врешті їх в’юнкі стежки сплелись.

Дід-лісовик тішився внуками, Володар своєю мавкою… В їх оселі завжди горіло вогнище, а лихо навіть не думало стукати в двері. Там пахло хвоєю, шипшиновим чаєм і мятою. Там мавка купалась в любові свого чоловіка.

Так йшли століття, рік за роком, вік за віком…

Її очі стали болотяними, а коси сивими. І ясні світанки вкутались туманами сизими. Старий Володар човгав лісовими стежками, збираючи для неї останні осінні квіти. І застудився одного разу…

Кашляв бурями – в грудях клекотів вітер, заважав їй спати. І вона просто пішла відпочити. Її не було поруч. І до межі вона його не провела пліч-о-пліч…

Щасливиця! А щастя свого не розуміла. Була йому коханою – кохати, на жаль, не вміла.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.04.2015 16:08  © ... => Брик Василь 

Дякую! Не можу не сумувати за дідусем, він пішов з життя. Та й мавці вже 85 років) 63 роки вони прожили разом, і, на жаль, так усе закінчилось. 

 23.04.2015 01:35  Брик Василь => © 

...шкода, що для мавки це здалось надто важким тягарем - вона зрозуміє з часом, тільки буде все зовсім не те... не сумуй! 

 20.04.2015 15:53  © ... => Тетяна Белімова 

В основу цієї "казочки" покладено реальну історію. Дякую за коментар) P.S. мавка дуже схожа на ту, яку я намагалась змалювати)) 

 20.04.2015 08:37  Тетяна Белімова => © 

Уявилася Мавка - ось така зеленоока і пшеничнокоса, ще тоді, коли її вперше побачив Володар у весняному лісі))

 20.04.2015 08:36  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарний твір. Часто бачимо таке навколо, не лише в казкових сюжетах.  

 18.04.2015 20:21  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую дуже за те, що читаєте! 

 18.04.2015 14:26  Світлана Рачинська => © 

Дуже гарно і зворушливо! Казка, я так розумію, має свого автора і несе життєву мудрість. Вміння любити - надзвичайно важливе і життєвонеобхідне вміння)