А в оченятах клаптики блакиті...
А в оченятах клаптики блакиті...
Розпатлане, скуйовджене дівча.
Хто вчив тебе, маленька, так любити?
Всім серденьком!.. Немудре отроча!
Хто наказав іти його шляхами?
Збивати ніжки об холодний лід.
Ти тішилась уже його словами,
Що в грудях залишали мокрий слід.
То Доля все! А ти не обирала.
Він просто даний так, як небеса.
А Доля все коханням гаптувала,
Хоч сходили сльозинки, як роса.
