ОБГАНЯЮЧИ СВІТАНКИ
Зустрічаємо ми ранки,
Відпустивши наші руки,
Розчиняємось у днях.
Та щовечора нам знову
Шал приносять кольоровий
Пальців дотики шовкові
У сплетіннях «Ін» із «Янь».
Перехрещені зап‘ястя;
У зіницях іскри щастя…
Одяг, мов осіннє листя –
Вітер пристрасті зрива.
Обганяючи світанки
Випивають ночі ранки…
Тануть сни у філіжанках
Й знов розлуки поміж нас.
Дні усі стають зимою,
Як не бачуся з тобою…
Переповнений весною
Кожен з наших вечорів.
Мов спекотно-літні ночі:
Твій торкаю стан дівочий;
Ейфорію бачать очі –
До останньої зорі.
