Так хочеться весни
Так хочеться діждатися весни,
Побачити пробудження природи,
Забути всі важкі зимові сни,
Для радощей надибати нагоди.
Ось абрикоска, мов би до вінця,
Убралася у білі квіти – шати,
Ось чути голос солов’я співця,
Що зве усіх любити і кохати.
Ось вітерець духмяний налетів
Й приємно дихаєш на повні груди,
І любиш світ безмежно і без слів,
І хочеш на завжди у світі бути.
Дніпро старий і той захлюпотів,
Відчув приємність повноводним бути,
Весь світ радіючи зазеленів
І шелест листячка навколо чути.
Так хочеться діждатися тих днів,
Коли весна природу оновляє,
Я також оновитися хотів,
Та щось весна мене не помічає.
А то б я став ізнову молодим
І заходився б щастячка шукати,
Яке принадити не зміг ні чим
До завше бідної моєї хати.
Як хочеться діждатися весни,
Як хочеться надіятись на краще,
Забути геть усі тривожні сни,
Бо без надії жити значно важче.
м. Київ, 05.10.09.
