Весняний смуток
Якось тоскно надворі,
Хоч у двір зазирнула весна...
Ці картини суворі
Нам сюжетно малює війна...
І терниста стежина,
Пам"ять що у минуле веде,
Мов би слів плутанина
Радо-зрадо-забутих ідей,
Тих, що довго чекали,
Здобували, та що не збулись.
Тих, що знов відібрали,
Як не раз вже бувало колись.
І недолі дощами
Смутку краплі лягли на поля.
І в весняній печалі
Плаче проклята Богом земля.
