На передовій доброти і любові
Я виправлю все!
Я на передовій!
Я – доменщик слова, актор!
Стихнуть колись смолоскипи війн.
А як жити в мирі?! А хто
надалі вживлятиме віру в любов
тим, хто хильнув убивств?!
Під зливами градів, у дотах, либонь,
хоч хтось з них себе не губив?
Чи щастя потому постане з руін
гордині, прокльонів і зла?
Іуди будують старий Ізраїль
і зводять новітній Бедлам.
Війна.
Хоч давно її суть не нова, –
та після душевних розрух
як житимуть діти борців
і минулих виборців?
Душа потребує реанімувань
і кисню протягнутих рук.
На ній би тату
зі словом «Любов»
вибити!
МИ ВСІ
стоїмо вже на передовій
моралі, тепла і усмі́шок –
не кинуті хлопці в розпеченім жерлі битв!
Ми всі перетягуєм совість свою
мов спільний канат. Голосніше
дебати бринять...
А чи
навчено жертв
любити?..
Найлегше –
зневажити відповідальність,
важким тягарем на бійців перекласти.
Хай тягнуть підводу
покірні воли батьківщини!
Хай платять війні, наче квіткою дамі,
життями, протезами, кров`ю під пластирем!
Тим часом, сліпі шахтарі у підземних божницях
волають до Шиви.
Йде битва.
Не на ефемерному полі.
А поруч. Між нас. В головах і у душах –
зіткнення між слабодухістю й силою волі.
Та вже не воскреснуть померлі...
Ніколи!
Воля ж – не конституційне удушшя,
а вміння творити життя,
в думці нищити кволість!
Омріяне «завтра» не виросте з болю.
Для щастя
війна – найбідніше із добрив.
Болюче питання в очах: «Як не ми – тоді хто?»
На передовій
доброти і любові
ми всі стоїмо – в ЦЬОМУ сила і доблесть! –
Поети й народ – не самотні бійці АТО!
© Кучеренко Олександр.
