з рубрики / циклу «ГУЛЯЛО ЛІТЕЧКО СТЕПАМИ»
Схилилися колосся золоті,
Від бурштину давно достиглих зерен,
І синьоокий їм сміється терен
Тримаючись за береги круті.
Смородини і аґрусу медок…
Ще кілька днів, дозріють й абрикоси.
Червоні помідори вплівши в коси
Сердито наїжачивсь огірок.
Вже кукурудза налила качан,
Повнять насінням соняхи жовтаві,
Та й виноградник в багряній заграві…
За ним рябіє спинами баштан.
Ще тільки мить і Таврія моя -
Благословенна: вибухне врожаєм,
Світ нагодує, пісню заспіває..!
Й піде орати знов свої поля.
