04.12.2010 01:34
-
759
    
  4 | 5  
 © Соломійка Дворжак

Сонячний зайчик

...ілюзія....

Я зліплю тебе із снігу білого, 

Чистого і безневинного як крила диких голубів. 

Кину в очі краплиночку моря зеленого... 

Ти будеш кращий од наших богів. 


Погляд твій буде блукати по хаті 

Крихітним сіреньким сонячним зайчиком, 

Губи розтуляться в безтурботній посмішці 

ніби беззубе крехтання дитяти. 


В голову кину частиночку ночі я, 

В серці залишу самий лиш світанок, 

Розум холодним зимовим зостанеться днем, 

В доторках губ - лиш п`янке надвечір`я багряне. 


І коли ми зостанемось вдвох, 

Я так довго на тебе дивитимусь, 

Як на своє творіння дивиться бог... 

Ти поглянеш на мене... й почнеш тихо молитися... 


Ми просидимо так до самого світанку, 

Встане сонце з постелі своєї затишної, 

Кине променем ніжно на твоє обличчя 

І почне воно тихо, плачучи розставати. 


Лиш тоді схаменусь я, впаду біля тебе, 

Схочу гаряче поцілувати, 

а тебе вже не буде, ти сонячним зайчиком, 

пішов назавжди у світи мандрувати... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.12.2013 15:54  Оля Стасюк 

Милий віршик... картина із безлічі замальовок...

 04.12.2013 13:09  Мальва СВІТАНКОВА 

Чуттєво...Цікаво...

 07.03.2012 23:14  Каранда Галина => © 

Ти поглянеш на мене... й почнеш тихо молитися... чогось ця фраза розсмішила!:))) а так - гарно....