22.06.2015 16:58
для всіх
107
    
  4 | 4  
 © Маріанна

Cлух

Я вслухаюсь у смерть,  

Відголоски сплітає безмежжя,  

І луна шепотінь 

Не досягне до замкнених вух. 

В лабіринті печер 

Чути замкненість білої вежі,  

Де загублений тлін 

давніх воєн не зовсім ущух. 

Полонили нитки,  

Розірвати так просто ту пряжу,  

У потоці зв`язків 

Значно важче знайдеться біда. 

І співає та ніч 

Зорепади про землю розкажуть,  

Та знайомих облич 

Не знайде крізь імлу марнота. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.06.2015 14:20  Тетяна Чорновіл => © 

Ми підхопили тлін давніх воєн як вірус!
Ви оригінально про це сказали!

 23.06.2015 10:33  Каранда Галина => © 

дуже сподобалося.

 22.06.2015 21:34  Ганна Коназюк => © 

Дуже сподобалось!!!!
Гарний вірш!..

 22.06.2015 20:49  Тетяна Белімова => © 

Сильно, пані Маріанно!
Полон марноти безмежний...