26.06.2015 17:25
для всіх
154
    
  1 | 1  
 © Савчук Віталій Володимирович

Пробач...

з рубрики / циклу «Фрази»

Пробач мені за почуття, -

Тобі напевно не потрібні, 

Пече глибоке каяття, 

Ще за не скоєну провину.


За слабкість нервів і душі, 

За недоказане признання, 

Я дарував тобі вірші, 

Ти ж не розгледіла зізнання!


Життя жорстоке, мов би плаха, 

В душі моїй усе вверх дном, 

Любов, - скаліченная птаха, 

Об тугу б’є одним крилом!...


І до пів-ночі, наче бджоли, 

Думки рояться в голові, 

І день за днем, як рух по колу, 

І очі лагідні твої…


На себе в дзеркало дивлюся, 

Вже сива голова уся, -

Не знала клопоту бабуся, -

Взяла, купила порося!…

26.06.2015р.

Савчук Віталій Володимирович цікавиться

  • Савчук Віталій ВолодимировичМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.06.2015 22:31  олена зелена => © 

Все дуже просто й романтично. Вона все бачить, але звично хова подалі почуття, тожне впадайте в каяття. Чудовий вірш.