Катрін Поль Полонянка
У полон кохання я попала
Та звільнитись наміру не мала
Моє серце заковане в кайдани
Кайдани, що звуться коханням
Я полонянка твоя, я полонянка
Душі призванка твоя, душі призванка
І моє серце в цю мить горить, палає
Тобі ніжно скажу я тебе кохаю
Продовження існує...
05.12.2012 17:04 Ем Скитаній |
 суцільний сумбур...але теж вихід чуттів - як зуміла людина, так і виплеснула їх на папері...цікаво, а було продовження?.. |
28.12.2010 01:25 Микола Щасливий |
 ... крім того читаєм українських класиків, дуже багато читаєм, збагачуєм слово. І підручники української мови не завадило б переглянути знову. |
28.12.2010 01:23 Микола Щасливий |
Згоден, що високий бал пісня не заслуговую, але це теж "проба пера". А, зазвичай, перша проба буває саме така. Автору скажу, що треба писати і писати, адже талант, це 99 відсотків - важка праця, а лиш один відсоток - іскра Божа. |
06.12.2010 13:23 |
Темп відсутній, рима примітивна... ? |
06.12.2010 00:00 |
Не лякайте нас продовженням, будь-ласка... :))) |