Наталка Янушевич День намріяв липневу спеку...
Ледь притомний рясний квітник,
І громів голоси далекі,
І повнісінькі хмар човни.
Ягід стиглих густі коралі,
Вітерцю неміцний порив,
І свободу легких сандалій,
І мандрівку за явори,
І камінчик на дні студенім,
А як вечір зустрів з доріг,
День сипнув ще суничок жменю
І за обрій в дощі побіг.
07.07.2015 11:02 © ... => Тадм |
Пані Таню, дякую. Якраз і хотілося картинку змалювати, сценарій гарного літнього дня. |
07.07.2015 09:13 Тадм => © |
 така яскрава картинка вимальовується.... чудово, Наталю |
07.07.2015 08:35 © ... => Каранда Галина |
Дякую, пані Галю. Я теж спочатку уявила, а вже потім написала, як день намагається ті човни небом позтягувати докупи, що аж вони билися один об інший, а дощу все нема. |
07.07.2015 08:34 © ... |
Може, справді голосні? Поміркую ще. Спасибі Вам, пані Тетяно. У нас неймовірна спека вчора була, а під вечір - невеликий дощ. |
07.07.2015 08:21 Каранда Галина => © |
 Дуже теплий, позитивний настрій у вірша. повнісінькі хмар човни - клас! |
07.07.2015 08:18 Тетяна Белімова => © |
 Гарна літня замальовка! Образна)) Моє чудово)) |