задумалася над поняттям "балабол"... це людина, що забагато говорить, не переймаючись тим, чи комусь це цікаво? чи якій пофіг, про що говорити, лиш би не мовчати, навіть якщо вона дуже слабо розбирається в предметі розмови? а хіба поняття "промовчати" і "зректися слова" тотожні? Я так розумію, що ці два вірші, Наташин і Ваш - наче продовження дискусії про те, чи треба писати про війну, не бувши на ній... описувати СВОЇ відчуття і ставлення до подій - це одне, а описувати ПОДІЇ, про які чув через треті руки і закликати до чогось, чого сам не робиш - ото вже і є балаболство. для мене вірш - можливість передати стан душі і своє ставлення до чогось, а цінність його - в оригінальності і незбитості теми, в унікальних Образах. а коли автор починає ямбом і хореєм проповідувати "політику партії" на даний момент, то це вже сприймаю, як балаболство. типу "тема в топі, всі це кажуть, і я скажу."
Балаболом можуть назвати лише балаболи, тьху на них! Коли не лишилось нічого крім слова, це значить, що лишилась можливість повернути усе за допомогою слова.
Впевнена, що коли крім слів не залишилось нічого, балаболом ти не станеш, бо тоді твоє слово несе щось значно більше, ніж зазвичай... Дуже сподобалось, Танюш!
